ІРИНА НАГАЙ: «Η Ελλάδα είναι πάντα στην καρδιά μου»

Коли зринають з вуст заступника декана факультету економіки та управління з виховної роботи БДПУ, голови Бердянського Грецького товариства «Еллада» Ірини Давидівни Нагай словосполучення «Греція завжди в моєму серці», то в нікого не виникає сумніву. Бо бачиш її очі, наповнені радістю, перемішаною з неприхованими нотками якогось внутрішнього смутку, чуєш в кожному словечку таку душевну піднесеність, що мимоволі заздриш її глибокому патріотизму. Нещодавно пані Ірина повернулася зі своєї чергової поїздки до такої дорогої її серцю Греції і на прохання «Університетського Слова» ділиться враженнями.

– Моя подорож до Криту була довгоочікуваною та по-справжньому цікавою. Це – не перший мій візит до історичної батьківщини. Але кожного разу завмирає серце. Я люблю Грецію і відчуваю себе частиною великого грецького народу. Звичайно, і цього разу із задоволенням відвідала історичні пам’ятки Криту: Кноський палас, печеру Зевса, плоскогір’я Ласіті, величні собори Св.Міни та Св.Тіта в Іракліоні, надзвичайної краси вулканічний острів Санторіні (острів Святої Ірини).

Але найбільшу радість мені принесло блукання вузенькими вуличками старої частини міст Ханьїя, Ретимні та Агіос Ніколас, відвідування маленьких лавочок, куштування оливок, горішків та сиру на місцевих риночках, спілкування зі старожилами маленьких селищ, що мешкають високо в горах, і які так схожі на моїх бабусю та дідуся. Моєї скромної грецької мови було достатньо. Щирі, доброзичливі, гостинні критяни із задоволенням спілкувалися з нами, дивувалися і раділи, дізнавшись про своїх співвітчизників з далекої України.

Справжнім відкриттям цього разу для мене була Греція християнська. Такої кількості храмів, монастирів, маленьких церквиць та такого щирого, справжнього ставлення до віри я більше ніде не зустрічала. Ми побували в багатьох монастирях Крита. У кожного своя цікава, іноді трагічна історія. Я щаслива, що знайшла та відвідала маленький монастир Святої Ірини високо в горах, далеко від туристичних маршрутів. Не знайшла українського слова, але російське «умиротворение» цілком підходить, щоб описати наші почуття («УС»: «Є й в українській мові таке слово – «умиротворення»)…

Важко сказати, багато чи мало ми встигли побачити на Криті. Але я точно знаю, що я обов’язково повернусь до Греції ще не один раз.