«Хай стелиться вам доля рушниками!»

«Вишиванка рідна, ну хіба не диво?», – цими глибоко патріотичними словами розпочали «Свято вишиванки» ведучі – Зоряна та Сергій (здобувачі першого (бакалаврського) рівня вищої освіти освітньої програми «Середня освіта (Українська мова і література). Англійська мова»). Приємно, що вперше такий захід було організовано факультетом філології та соціальних комунікацій ще у травні 2009 року. Саме тоді, на ґанку корпусу №5, лунали пісні одного із основоположників української естрадної музики – Володимира Івасюка.

У своєму вітальному слові ректор Ігор Богданов нагадав про традиції святкування вишиванки в БДПУ. Наголосив на тому, що цей рік особливий, оскільки колектив має можливість зібратися біля унікального та найбільшого за розміром орнаменту національної вишивки Запорізького краю на будівлі навчального корпусу № 5.

         У цей день студенти, викладачі, мешканці міста дізналися про історію вишиванки, яка є генетичним кодом українців, адже українська вишиванка з давніх часів супроводжувала наш народ і була символом нескореності. Сорочки та рушники, розшиті народною символікою, завжди були невід’ємною частиною життя українців у свята та будні, під час народження і смерті, зустрічі та розтавання. В українських вишиванках відображається вся історія нашої культури – основи світогляду, ставлення наших предків до рідної природи, життя і місця людини у світі.

Під час заходу щирі слова студентів, безпосередньо звернуті до слухачів, у поєднанні з музичними композиціями та хореографічними постановками створили ефект справжнього театрального видовища. Тож слова про значення вишиванки, її символіки, розшифрування кольоросфери, особливості вишиванки кожного регіону України, були унікальними, магічними й неповторними.

Свято вишиванки завжди особливе, цьому сприяла сценарна робота Ганни Александрової, яка вдало підібрала слова, акцентувавши увагу студентів на вихованні національних і морально-духовних цінностях. Так, студенти та гості дізналися, що здавна до вишиваної сорочки ставилися з особливою пошаною. Вона супроводжувала людину із самого малечку. Майбутні матері з особливою турботою вишивали маленькі сорочечки до народження своїх малюків, оскільки вважалося, що вишиванка – це оберіг від зла та усього лихого, здатна надати дитині здоров’я та благополуччя. Вишивали дитячі сорочки переважно червоними нитками, оскільки вважалося, що цей колір захищає організм. До червоних ниток іноді додавали трохи чорних. Чорний уособлював Землю і родючість. Матері вірили, що вишиванка захистить їхню дитину і благословить на щасливу долю. І тепер це стало цілою традицією, а вишиванка почала асоціюватися з мамою – найдорожчою людиною, яка є янголом-охоронцем, здатним захистити від будь-якої негоди. Хореографічна замальовка «Вишивала дівчина вишиванку» (викладач: Олена Мартиненко) та музична композиція «Моя сорочка вишиванка» (викладач: Уляна Єгорова-Скобєлєва) стали прикрасою заходу, подарували естетичну насолоду присутнім.

Наостанок радувала гостей та учасників вокальна композиція «Вишиванка» у виконанні народного ансамблю народної пісні «Золотий гомін» БДПУ (керівник: Олена Бузова).

Студенти та викладачі університету прийшли в цей день у вишиванках, що мали різноманітні кольори та візерунки: листя хмелю, винограду, грона калини, геометричні орнаменти. Розшиті святкові вбрання усіх присутніх ще раз підкреслили, що ці українські обереги пройшли крізь віки й нині символізують чистоту почуттів, глибину безмежної любові до своїх дітей, до всіх, хто не черствіє душею.

Марина Богданова,

кандидат філологічних наук,

доцент кафедри української та зарубіжної літератури

і порівняльного літературознавства