Участь у проєкті “Open House Vilnius”

Наразі моя країна переживає війну, що розкидала українців по різних куточках світу, як і їхні шматочки душі. Проте на цій планеті є держави, які прихистили тих, хто потребував тепла та захисту, відкрили нашим співвітчизникам щирі обійми, намагаються створити атмосферу рідного дому.

Одним із проєктів, який дав мені можливість послужити своєму народові навіть у Литві, став інтернаціональний фестиваль “Open House Vilnius”, де я мала змогу проводити екскурсії українською мовою у будівлі Спілки композиторів.

Щорічний фестиваль цього разу був присвячений темі комфорту в архітектурі. В одних будівлях ми почуваємося добре, в інших – не зовсім, і не завжди можемо визначити, чого саме нам бракує. Комфорт в архітектурі в процесі історичного розвитку розуміли по-різному, а саме це поняття еволюціонувало. Те, що вважалося комфортним у 19 столітті або в модерністській архітектурі, сьогодні уявляється інакше. Старі будівлі потрібно адаптувати до нових потреб за допомогою архітектурних засобів.

Тому організатори заходу поставили перед собою питання: як зробити ці будівлі і перебування в них комфортними? Що потрібно для того, щоб будинок був зручним для всіх його мешканців: чи то батьки з дитиною, чи то людина з обмеженою мобільністю, чи будь-хто інший? З якими викликами стикаються архітектори, дизайнери, інженери та проєктувальники, намагаючись зробити простір придатним для використання? На ці та інші запитання, пов’язані зі зручністю буття в архітектурі, місцеві жителі та гості Вільнюса отримали відповіді під час екскурсій 13-го та 14-го травня цього року.

Тури по котеджному комплексу та самій будівлі Спілки композиторів, де жили, творили, репетирували та відзначали важливі події литовські композитори, відвідали не тільки українці. Цікаво те, що навіть самі литовці та білоруси попри мовний бар’єр слухали та охоче відповідали на запитання, що приємно здивувало. У єдності з іншими волонтерами ми намагалися занурити відвідувачів в атмосферу, де всі люди “свої” і всі про одне – про красу й мистецтво. Гості слухали української мовою унікальні історії про архітектурні та культурні пам’ятки з захопленням та зацікавленням, а їхні очі випромінювали вдячність за нашу справу.

Я вірю, що моє волонтерство у новій, але такій важливій ролі україномовного гіда в проєкті “Open House Vilnius” залишило приємні й теплі спогади в пам’яті гостей, а в моєму серці – перманентні яскраві враження та відчуття рідної домівки.

Софія Овсієнко,
здобувачка вищої освіти (гр. 3УМЛ)
факультету філології та соціальних комунікацій