Служіння науці, істині, добру, красі

Сьогодні, 24 квітня, святкує свій ювілейний День народження доктор педагогічних наук, професор, директор Інституту психолого-педагогічної освіти та мистецтв Бердянського державного педагогічного університету Людмила Коваль.

Вона народилася й зростала в рідному Бердянську в сім’ї, де завжди цінувалися порядність, людяність, прагнення досягти максимальних успіхів у навчанні. Тато, бабуся й мама, незважаючи на своє робітниче походження, змогли сформувати в єдиної дочки витончений естетичний смак і надзвичайну працездатність.

Людмила Вікторівна закінчила середню школу №9 та факультет підготовки вчителів початкових класів Бердянського державного педагогічного інституту, а пізніше – аспірантуру й докторантуру. У її трудовій біографії два місця роботи: спочатку ЗОШ №16, де вона 7 років учителювала, а потім її запросили працювати викладачем на кафедру математики рідної альма матер, бо Людмила Вікторівна була неординарним молодим педагогом. З того часу вже пройшло багато років, але вона завжди з вдячністю згадує людей, які дали їй дорогу в науковий світ: це були тодішній проректор Щербакова К. Й. та завідувач кафедри математики Вержиковський В. П.

На вибір професії, як вважає Людмила Вікторівна, вплинула перша вчителька Ангеліна Сливна, яка є для неї взірцем, особистістю, що досягла вершин педагогічної майстерності. Вона помітила в маленькій дівчинці педагогічні здібності, активність і вміння згуртувати класний колектив та змогла прищепити любов до цієї справи, про що й тепер згадує з особливою теплотою Ангеліна Олександрівна.

Людмила Коваль – випускниця факультету підготовки вчителів початкових класів, де серед майже десяти тисяч підготовлених ним фахівців, які працюють не тільки на теренах України, а й за її межами, вона – перший доктор педагогічних наук.

Нелегким і тернистим видався шлях науковця. Але й тут доля подарувала Людмилі Вікторівні зустріч з видатним ученим, академіком Олександрою Яківною Савченко, яка керувала кандидатською, а згодом консультувала в написанні докторської дисертації. Школа Олександри Савченко – це як майстерня, де цінують справжню творчість, де живе дух науки. І той, хто долучився до цієї наукової скарбниці, не зможе по-іншому жити.

Програми, навчальні посібники, статті з методики навчання математики, написані доктором педагогічних наук Людмилою Коваль доступною та зрозумілою мовою, широко впроваджуються в практику роботи освітніх закладів України.

В інституті, де готують першого вчителя, шанують Людмилу Вікторівну за високий професіоналізм, педагогічну майстерність і блискучі організаторські здібності. Колектив викладачів і студентів пишається тим, що їх керівник – високопрофесійний викладач; генератор ідей і різноманітних масштабних заходів, які залишаються в серцях студентів і колег; мудра наставниця; доброзичлива, щира й доступна в спілкуванні людина. Чарують її життєлюбність, багатострунна витончена духовність, оптимізм, переживання за долю іншого.

Людмила Вікторівна надзвичайно толерантно підходить до розв’язання будь-яких проблем, уміє згуртувати колег навколо єдиної мети – підготовки майбутнього вчителя початкової школи, якого з нетерпінням чекатимуть завжди.

Як директор інституту, пишається тим, що майже з кожної зустрічі й поїздки (а таких багато, бо вона – заступник голови спеціалізованої вченої ради із захисту дисертацій у Бердянському державному педагогічному університеті, член спеціалізованої вченої ради в Херсонському державному університеті, учасник міжнародних конференцій, член журі конкурсів «Учитель року», член робочої групи з розробки державних стандартів для початкової школи тощо) привозить схвальні відгуки про випускників. Людмила Коваль переконана, що попит на вчителя початкової школи завжди буде в суспільстві.

Сили та наснаги додає Людмилі Вікторівні підтримка чоловіка Володимира Івановича, який є її першим порадником і критиком. Він усіляко схвалює кар’єрне зростання коханої дружини, пишається її науковими результатами й надихає на нові творчі злети. У цій дружній і працелюбній родині виріс порядний, надзвичайно інтелігентний та успішний син Андрій. Він цінує те, що його мама досягла, як для жінки, високих результатів у професійній діяльності й ніколи не спиняється на шляху творчого розвитку. Чоловік, син, невістка Тетяна й мама щиро сподіваються, що життєві зерна, з любов’ю засіяні Людмилою Вікторівною, щедро проростуть в онучці Катрусі й заколосяться, продовжуючи педагогічну династію Коваль. Ювілярка вміє дружити й дорожити родинними стосунками. Незважаючи на зайнятість, вона завжди знаходить час для спілкування зі своїми братами й сестрами, подругами дитинства та юності.

Успіхам у професійному зростанні Людмила Коваль завдячує ректорові університету – докторові філологічних наук, професорові, заслуженому працівникові освіти України Вікторії Зарві, яка постійно тримає в полі зору ідеї розвитку Інституту психолого-педагогічної освіти та мистецтв, вносить концептуальні корективи в навчально-виховний процес, помічає всі досягнення і вміє підтримати як словом, так і справами.

Багато теплих слів надійшло на адресу ювілярки від науковців з різних куточків України, вдячних випускників і студентів, колег. І всі одностайно висловлюють думку про те, що розбудову вітчизняної початкової школи Людмила Вікторівна вважає справою свого життя.

Вітаючи з Днем народження, колектив Інституту ППОМ щиро бажає Людмилі Вікторівні Коваль творчого натхнення, подальших професійних злетів, родинного затишку. Нехай те добро, щиро і рясно засіяне нею, зійде в серцях людей, яким поталанило знати її!

З глибокою пошаною і любов’ю колектив
Інституту психолого-педагогічної освіти та мистецтв