Для успіху освіти потрібні провідники

Реалії сьогодення людської цивілізації, України та національної освіти тривожні. Психологи та соціологи класифікували їх як період VUCA-cвіту та період BANI. Це – акроніми (абревіатури з апокаліптичним смислом), які позначають соціальну турбулентність, тривожність, нестабільність, невизначеність, крихкість, складність, надлишковість, неоднозначність, нестабільність… Настала криза управління складністю. «Чорні лебеді» Насіма Талеба (форс-мажори, пандемії та війни) влаштували гнізда на теренах України. Ситуація невизначеності в освіті розвивається за сценарієм: невизначеність – надлишковість – цугцванг – ентропія – хаос. Деградує конструктивний антименеджмент.

Масового характеру набула відмова від раціональності у поясненні психічного та заміна його метафоричністю, ірраціональністю, інтуїтивністю, міфологізацією психічних явищ і свідомості. Актуалізуються ідеї ресекуляризації.

11 листопада 2024 р. кандидат педагогічних наук, професор кафедри педагогіки Василь Крижко разом з аспіранткою Юлією Кондратенко зробили спробу деміфологізувати драматизм VUCA-світу на спеціальному зібранні офісу менеджера Тернопільського національного педагогічного університету імені Володимира Гнатюка за запрошенням професорки Оксани Боднар. На майстер-класі були присутні зацікавлені у реальних змінах управління освітою філософи, менеджери, викладачі кафедри педагогіки та менеджменту освіти, здобувачі другого (магістерського) рівня вищої освіти.

Виступ «Мудрість управління проти акронімів безперспективності. Антологія» був побудований на історичному аналізі чинників прискорення «стріли часу». Проаналізовано дивні «наукові» спроби подолання людської природи засобами гуманітарних впливів у ХХ століття та намагання повторити їх ресурсами штучного інтелекту у наш час.

Чи буде в Україні «суспільство мрій»? Чи набуде наша освіта сталого, але випереджального характеру? На ці та інші питання були спрямовані наші бачення. Даючи відповідь на запитання учасників «Якими трьома рисами повинен володіти сучасний керівник закладу освіти (від школи до університету)?», спікери послалися на необхідність сміливого руйнування сучасної політики підбору керівних кадрів за політичною приналежністю та доцільністю. Державне управління освітою України потребує не вдячних функціонерів, а справжніх провідників.

За матеріалами кафедри педагогіки