Травмоорієнтовані підходи: інструменти впливу в інклюзивній освіті

Освітній простір сьогодні вимагає від викладача не лише академічної експертизи, а й глибокої чутливості до досвіду здобувачів освіти. Саме таку якість продемонструвала гостьова лекція в межах освітньої компоненти «Інклюзивні підходи в освіті» для аспірантів спеціальності 011 Освітні, педагогічні науки, організована під керівництвом професорки Ольги Гуренко. Спікерка – Олена Старинська, докторка психологічних наук, завідувачка кафедри прикладної психології та логопедії, практикуюча психологиня та арт-терапевтка, розкриваючи тему «Травмоорієнтовані підходи в освіті: від розуміння до дії», окреслила травму як нову норму освітнього контексту України.

У фокусі лекції – перехід від діагностики до дії. В умовах війни психотравма перестає бути винятком і стає частиною щоденного досвіду здобувачів освіти. Відтак педагог має змінити оптику: не «чому це відбувається?», а «що сталося з людиною?». Нерозуміння цих процесів створює ризик повторної травматизації в освітньому середовищі.

Практичну цінність становило звернення до моделі мозку Деніела Сігела, яка пояснює, чому в стані стресу блокується навчання: емоційні реакції домінують над раціональним мисленням. Це знання трансформується у конкретну педагогічну дію – зниження тиску, підвищення безпеки, підтримка стабільності.

Окреслено ключові прояви травми – повторне переживання, уникання, когнітивні зміни та гіперпильність – як систему, що потребує комплексного педагогічного реагування. Водночас наголошено на потенціалі посттравматичного зростання, що відкриває простір для розвитку, а не лише відновлення.

Жвава дискусія довкола кейсів підтвердила: травмоорієнтований підхід – це не теорія, а необхідна компетентність сучасного викладача, здатного діяти в умовах невизначеності, підтримуючи інклюзивне та безпечне освітнє середовище.

Для здобувачів третього (освітньо-наукового) рівня вищої освіти спеціальності «Освітні, педагогічні науки» розуміння травмоорієнтованих підходів є важливою складовою фахової компетентності – особливо в реаліях, які переживає Україна. Саме в цьому вимірі освітня компонента «Інклюзивні підходи в освіті» набуває особливої актуальності, оскільки формує здатність бачити за поведінкою – біль, за труднощами – досвід, а за роллю педагога – потенціал для зцілення.

За матеріалами здобувачів третього рівня вищої освіти
спеціальності «Освітні, педагогічні науки»