Для людей та PRO людей: досвід, що об’єднує. До Всесвітнього дня соціальної роботи

Щорічно третього вівторка березня відзначається Всесвітній день соціальної роботи (World Social Work Day) – професійне свято, започатковане Міжнародною асоціацією шкіл соціальної роботи спільно з Міжнародною федерацією соціальних працівників у 1983 році. Цей день спрямований на підвищення обізнаності суспільства щодо ролі соціальних працівників у розбудові справедливого суспільства, привернення уваги до проблем соціальної незахищеності, а також на підтримку професіоналів, які щоденно сприяють змінам у житті людей.

У 2026 році святкування припало 17 березня та проходило під гаслом “Co‑Building Hope and Harmony: A Harambee Call to Unite a Divided Society”, у перекладі – “Спільне творення надії та гармонії: заклик Harambee до єднання розділеного суспільства”. Ідея Harambee (“тягнути разом”), що походить з африканського культурного контексту, уособлює солідарність, взаємодопомогу та колективну відповідальність — “пучок прутиків непереможний”. Ключовий меседж глобальної теми: мир ґрунтується на справедливості, довірі й участі, а подолання сучасних викликів можливе лише через спільні зусилля, у яких соціальні працівники відіграють важливу консолідуючу роль.

У межах відзначення професійно важливої дати кафедра соціальної роботи та інклюзивної освіти організувала серію тематичних заходів, що відобразили ідею єднання та спільного творення. Спікерами більшості заходів цьогоріч стали здобувачі вищої освіти спеціальності І10 Соціальна робота та консультування, які активно ділилися досвідом волонтерства, професійної діяльності у галузі соціальної роботи, особистим досвідом подолання соціальних викликів.

У межах відкритої зустрічі “Життя біженців за кордоном: виклики, досвід та нові можливості” (18 березня) (модераторка — асистентка, керівниця “Школи лідерства” БДПУ Алла Мельничук) у дружній та підтримувальній атмосфері обговорювали ключові аспекти життя українців за кордоном. Зокрема, увагу було зосереджено на реальному досвіді адаптації в інших країнах, основних викликах, з якими стикаються біженці (опанування мови, культурна адаптація, пошук житла та роботи, доступ до освіти й можливостей самореалізації, фінансова грамотність і безпека, збереження ментального здоров’я), а також на ресурсах і можливостях успішної інтеграції в нове середовище. Окремий акцент було зроблено на важливості збереження особистісної та національної ідентичності в умовах вимушеної міграції. Важливим результатом зустрічі став спільний пошук ідей і практичних рішень для подолання труднощів життя в новій країні.

Спікеркою заходу виступила Софія Охріменко — здобувачка 2 курсу І (бакалаврського) рівня вищої освіти спеціальності І10 Соціальна робота та консультування заочної форми здобуття освіти.

Рефлексія Софії щодо проведеного заходу: “Проведення онлайн-заходу на тему життя біженців за кордоном стало для мене не просто навчальним завданням, а й цінним досвідом. Захід пройшов у теплій та відкритій атмосфері. Було відчуття, що ця тема відгукується кожному, адже вона не є далекою чи абстрактною — це реальність, з якою сьогодні стикається багато людей.

Мені було важливо не просто подати інформацію, а донести емоцію, показати, що за кожною історією стоїть жива людина зі своїми переживаннями, страхами та надіями. Після цього заходу залишилося відчуття, що навіть через такі невеликі ініціативи можна привертати увагу до важливих тем і, можливо, змінювати ставлення до них”.

У межах засідання студентського наукового гуртка “Соціалізація дітей та молоді в умовах сучасного соціокультурного простору” (19 березня) (керівниця — доцентка Наталя Захарова), завдяки  новому формату роботи — рубриці “Давайте знайомитися: викладач — науковець”, який успішно себе зарекомендував серед студентства, майбутнім соціальним працівникам випала унікальна можливість глибше пізнати науковий потенціал викладачів кафедри через їхні особисті та професійні історії.

До весняного діалогу долучилася кандидатка педагогічних наук, доцентка кафедри Анастасія Попова, яка презентувала свій шлях як символічний маршрут — із “станціями”, що сформували її як особистість і науковицю: від дитячих мрій і вибору професії до науки, від спроб і помилок — до усвідомленого розвитку. Представлена історія актуалізувала важливі ціннісні орієнтири: готовність бачити у “випадковостях” нові можливості, значущість наполегливості та активної дії у досягненні результату, а також віру у власний потенціал.

Зустріч стала важливим мотиваційним ресурсом для здобувачів, сприяючи переосмисленню сприйняття науки — від абстрактно-теоретичного конструкту до живого досвіду особистісно-професійного становлення, втіленого в реальних історіях науковців.

Продовженням запланованих активностей стало проведення І туру студентської олімпіади зі спеціальності 231 Соціальна робота (19 березня) (модераторка — доцентка Наталя Захарова), до участі в якій долучилися здобувачі усіх курсів денної та заочної форм здобуття вищої освіти. Програма олімпіади була побудована таким чином, щоб максимально охопити як теоретичну, так і практичну складові підготовки майбутніх фахівців. Учасники виконували тестові завдання та розв’язували ситуаційні кейси, що моделювали реальні виклики соціальної роботи.

Результати олімпіади засвідчили: здобувачі продемонстрували належний рівень сформованості професійних компетентностей. Зокрема, йдеться про вміння застосовувати теоретичні знання в практично орієнтованих ситуаціях, здійснювати соціальний аналіз і оцінювати потреби клієнтів, добирати адекватні технології соціальної роботи відповідно до умов конкретного випадку. Водночас учасники виявили розвинене критичне мислення та здатність до професійної рефлексії, що є важливими маркерами становлення сучасного фахівця соціальної сфери.

Олімпіада стала не лише майданчиком для перевірки знань, а й простором для професійного зростання, обміну досвідом і утвердження цінностей соціальної роботи в студентському середовищі.

Родзинкою серед запланованих заходів стало проведення театральної майстерні “Соціальна робота у фокусі” (20 березня) (модераторка – асистентка, засновниця театральної студії “Зміни” Алла Мельничук) у форматі театру-газети. Через прості, на перший погляд, вправи, що поєднували елементи театральної майстерності та професійної рефлексії, учасники занурювалися у процес самоусвідомлення та самопрезентації, осмислення професійної ролі соціального працівника, командної взаємодії та спільного творення. Робота з мовою, образами дозволила актуалізувати важливі аспекти професійної діяльності соціальних працівників – емпатію, гнучкість мислення, креативність та здатність до комунікації.

Майстерня стала прикладом того, як творчі підходи можуть ефективно доповнювати професійну підготовку майбутніх фахівців соціальної сфери.

У ході професійного MEET–UP-у “Кейс-менеджмент в інклюзивній практиці: досвід роботи з дітьми з особливими освітніми потребами” (20 березня)(модераторка – старша викладачка Наталія Мацейко) здобувачі отримали нагоду осмислити ключові питання сучасної інклюзивної практики. Зокрема, говорили про те, як ефективно підтримати дитину з особливими освітніми потребами, яку роль відіграє кейс-менеджмент у формуванні інклюзивного середовища та що стоїть за щоденною роботою фахівця соціальної сфери.

Спікеркою заходу виступила Інна П’ятак — здобувачка 2 курсу
І (бакалаврського) рівня вищої освіти спеціальності І10 Соціальна робота та консультування заочної форми здобуття освіти, кейс-менеджерка інклюзивного компоненту ГО “Дніпровська ліга соціальних працівників”, членкиня ГО “Добрих змін”, волонтерка, опікунка дитини з особливими освітніми потребами.

У своєму виступі спікерка поєднала професійний і особистий досвід взаємодії з дітьми з особливими освітніми потребами, що надало зустрічі особливої глибини та щирості. Через призму власного життєвого досвіду окреслила реальні потреби дітей і їхніх родин, акцентувала на викликах, з якими стикаються фахівці, та продемонструвала практичну цінність кейс-менеджменту як інструменту підтримки.

Ця зустріч стала більше, ніж обговоренням професійних підходів. Вона перетворилася на відверту розмову про відповідальність, емпатію та професіоналізм — про досвід, що формує не лише компетентних фахівців, а й свідомих громадян нової генерації.

Рефлексія Інни щодо проведеного заходу: “Спочатку, як спікерка, я відчувала невпевненість, однак щирі відгуки учасників перевершили всі очікування. Я була приємно вражена тією кількістю підтримки, зацікавленості та емоцій, які отримала у відповідь. Особливо цінною стала атмосфера емпатії, взаємоповаги та відкритості. Цей досвід додав мені натхнення й енергію продовжувати свою діяльність”.

Фінальним акордом відзначення професійно важливої дати стало проведення відкритої зустрічі “Людяність у дії: як соціальні ініціативи змінюють громади?” (21 березня)(модераторка — старша викладачка Наталія Мацейко), в межах якої говорили про значення соціальних ініціатив для громади; роль християнських цінностей — любові, милосердя, прийняття — у щоденному служінні людям, що стає мостом між поколіннями;
можливості втілення соціальних ініціатив за відсутності “масштабного” фінансування; важливість партнерства, взаємопідтримки та небайдужості в громаді.

Спікеркою заходу виступила Марія Епельбаум — здобувачка 2 курсу І (бакалаврського) рівня вищої освіти спеціальності І10 Соціальна робота та консультування заочної форми здобуття освіти, авторка блогу “Християнські цінності”, волонтерка, соціальна активістка з досвідом капеланського служіння, молодіжний працівник.

Особистий досвід спікерки в реалізації соціальних ініціатив переконливо засвідчив: соціальна робота — це не лише професія, а, перш за все, покликання, що починається з простих кроків і щирого бажання допомогти.

Рефлексія Марії щодо проведеного заходу: “Підготовка до заходу стала для мене нагодою переосмислити власний досвід у галузі соціальної роботи. Символічно, що зустріч відбулася в межах відзначення Всесвітнього дня соціальної роботи 2026, темою якого є єднання та спільне творення надії.

Для мене соціальна робота — це насамперед покликання до людяності, яке народжується в серці. Під час зустрічі я акцентувала на тому, як християнські цінності — любов, милосердя та щира турбота — природно трансформуються у соціальне служіння.

Мій досвід реалізації проєктів у громаді показує: щоб змінювати життя, не обов’язково мати великі бюджети, достатньо мати щире бажання бути “джерелом світла” там, де є потреба.

Щиро вдячна учасникам за відкритість та співучасть!”

Всесвітній день соціальної роботи — це не лише можливість відзначити важливість праці фахівців соціальної сфери, а й нагадування про те, що у часи викликів особливо важливо “триматися разом”, підтримуючи одне одного та відновлюючи зв’язки у розділеному світі. Нехай цей день стане кроком до зміцнення солідарності, де людяність, взаємодопомога та рівні можливості стають основою спільного майбутнього.

Шановні здобувачі, у кожному з Вас — сила змінювати світ. І ми щиро віримо, що у Вас це вийде! Дякуємо, що обрали цей шлях! Ви наша гордість та натхнення!

За матеріалами
кафедри соціальної роботи та інклюзивної освіти