Творчий проєкт, присвячений Віктору Косенку – представнику ліричного романтизму. «11 етюдів у формі старовинних танців»

Віктор Степанович Косенко (1896–1938) — український композитор, піаніст і педагог, якого часто називають «неперевершеним ліриком» української музики першої половини ХХ століття.

Віктора Косенка по праву вважають корифеєм української фортепіанної музики. Найбільшу кількість творів різноманітних форм та жанрів він створив саме для фортепіано, грою на якому володів бездоганно.

Улюбленим композитором Косенка  завжди був Шопен – піаніст –  віртуоз, знавець найтонших відтінків звучання фортепіано.

Будучи талановитим піаністом, Косенко протягом всього життя вів концертну діяльність, виконував кращі твори української та зарубіжної класики. Він був добрим ансамблістом, концертмейстером і талановитим педагогом.

В українській музиці зразком неокласицизму став цикл Косенка « 11 етюдів у формі старовинних танців», ор.19 написаний ним упродовж 1928 – 1930 років.

 Це зразок ліричного романтизму в «класичній» формі, який стилізує барокову сюїту через форми танців: дві  гавоти, алеманда, два менуети, куранта, сарабанда, бурре, рігодон, пасакалія, жига. Сюїта для фортепіано включає в себе одинадцять етюдів різного характеру і настрою, яскраво контрастна за жанрами, проте об’єднана єдиним ліричним, чутливим стилем композитора.

Окрема «косенківська» риса – національний мелос, «вдягнений»  у форму старовинних танців.

У кожному творі Косенківського циклу є  складна піаністична проблема: піаніст, який береться виконувати етюди, мусить володіти відповідним віртуозним арсеналом. 

Повна версія в You-Tube:

Бакум Вікторія Ахмаджанівна, концертмейстер кафедри теорії та методики навчання мистецьких дисциплін