Херсонські історики у БДПУ: презентація літопису спротиву та оповіді про війну

29 квітня 2026 року Тиждень історії в Бердянському державному педагогічному університеті продовжився ґрунтовною оповіддю про досвід виживання і боротьби на Півдні України. Другий день Тижня історії був присвячений презентації масштабного проєкту науковців Херсонського державного університету – доктора історичних наук, професора кафедри археології, історії та методики викладання Олександра Черемісіна та кандидатки історичних наук, доцентки, заступниці декана факультету психології, історії та соціології Галини Михайленко.

Захід традиційно розпочався з хвилини скорботи за загиблими захисниками та мирними мешканцями. Основу зустрічі склали результати інтерв’ю з мешканцями правобережної Херсонщини. Дослідники зафіксували свідчення людей із різних районів міста та околиць, зокрема тих, які пам’ятали події в Бузковому парку, де в перші дні війни загинули бійці херсонської тероборони, ситуацію біля Антонівського мосту та феномен Чорнобаївки.

Важливим моментом зустрічі стала демонстрація видань, які стали результатом цієї багатомісячної роботи. Гості показали книги-літописи, зокрема «Літопис цивільного спротиву Херсона у вимірах повномасштабної агресії Росії проти України у 2022 році» та «Херсон 2022: з Україною в серці», які фактично є першою системною спробою зафіксувати живу історію спротиву мешканців Херсонщини на папері. Ці праці містять сотні сторінок унікальних свідчень, що перетворюють особисті спогади на друковані історичні джерела.

Під час роздумів про методологію та практичну сторону проєкту, гості зустрічі поділилися кількома важливими деталями. Так, відповідаючи на питання про відмови під час інтерв’ювання, автори зазначили, що насправді їх було небагато. Цікаво, що саме вихід у світ перших книг став найкращою рекомендацією: респонденти, які раніше вагалися, вбачаючи серйозність та ґрунтовність опублікованих праць, згодом виявляли бажання поділитися спогадами, щоб зафіксувати їх для майбутніх поколінь. Також, гості згадували, що на відміну від журналістів, з якими у мешканців подекуди був негативний досвід через «нарізки» та фрагментарність відзнятого матеріалу, історики обрали шлях структурованого інтерв’ю, що дозволило встановити довіру з респондентами та зафіксувати цілісні історії окупації, не втрачаючи важливих деталей і живого контексту подій.

Окреме питання аудиторії стосувалося потенційного виходу цих досліджень на міжнародну арену, щодо чого Олександр Черемісін поділився прикрим спостереженням: попри декларації про підтримку, західні видавництва (зокрема у Великій Британії та Австралії) нерідко виявляють «дипломатичну обережність», відмовляючись публікувати свідчення через їхню нібито «надмірну емоційність». Цей парадокс, який виглядає як спроба сховатися за ширмою штучного гуманізму, насправді являє собою небажання бачити війну в її справжній, нестерпній жорстокості – тій самій реальності, яку українське суспільство щодня проживає в житті, не маючи права «заплющити очі», тоді як закордонна амбівалентність де-факто стає інструментом витіснення незручної правди.

Завершуючи другий день зустрічей, учасники дійшли спільного висновку: усна історія сьогодні є не просто науковим методом, а потужною зброєю, що перетворює біль на пам’ять, а пам’ять – на фундамент нашої Перемоги. Попри всі виклики, робота херсонських колег доводить, що голос правди неможливо заглушити, а тяглість українського спротиву, зафіксована у книгах, надихає продовжувати боротьбу. Як влучно підсумували гості: «Будемо жити й працювати. Робота не зупиняється…», залишаючи аудиторію з відчуттям незламності та вірою у те, що кожен збережений голос наближає нас до справедливого майбутнього.

За матеріалами кафедри історії та філософії