Г. С. Сковорода як сучасник

Кафедра історії та філософії БДПУ долучилася до святкування 300-річчя від дня народження Григорія Савича Сковороди. Доцентом кафедри Валентиною Дуденок була прочитана лекція «Г. С. Сковорода як сучасник». Відзначалося, що спадщина Г. Сковороди належить до визначних надбань вітчизняної культури, а його ім’я зайняло помітне місце в ряду видатних діячів минулого, які збагатили філософську думку та художню літературу України.

У свідомості сучасників та нащадків Сковорода постає як мандрівний філософ-вільнодумець, вчитель, який був передвісником нової епохи – епохи українського романтизму. Г. Сковороду звично називають українським Сократом, підкреслюючи цілісність особи, неподільність його переконань та реального життя.
Лекторка зауважила, що родзинка творчої спадщини Г. Сковороди – кордоцентризм (філософія серця). На думку Г. Сковороди, «із серця піднімається, виростає і думка, і стремління, і почування». Серце розглядається як надзвичайно насичений різноманітними смислами глибинний символ. Це совість, співчуття, воля, всі почуття взагалі та особливе релігійне сприйняття світу: Бог як любов. На відміну від західноєвропейських філософів більшість вітчизняних мислителів розуміють процес пізнання не як холодний розумовий акт, а як жагуче прагнення до істини, глибоко особистісний схвильований стан душі.
Валентина Дуденок також звернула увагу на пантеїстичне тло християнської віри в Україні та символізм у творчості Г. С. Сковороди. Зазначалося, що для Г. Сковороди Бог та Природа – єдине ціле. Бог існує не як абсолютна реальність в трансцендентному світі, а як символ та прояв людського буття.
Слід також зазначити, що, хоча нас від Г. С. Сковороди віддаляють століття, його ідеї символічного тлумачення Біблії, інтенціональності як пошуку сенсів культури, діалогу і сьогодні формують культурний простір нашої держави.

За матеріалами кафедри історії та філософії