Карантин очима здобувачів вищої освіти зі спеціальності 231 соціальна робота

Для здобувачів вищої освіти зі спеціальності 231 Соціальна робота карантин – це не відпочинок, не канікули та зовсім не розваги. Це нові виклики, задачі, ідеї та можливості.

Ми сумуємо за тією надихаючою атмосферою, яка панує у стінах нашого університету, за можливістю слухати лекції в аудиторії і відповідати, переборюючи страх публічних виступів. Саме у такі моменти ми і відчуваємо себе справжніми студентами.

Але ще на початку березня ми думали інакше, ми тяжко прокидалися вранці і говорили, знову в університет, знову пари, знову відповідати, знову самостійна, знову домашні завдання, знову їхати у маршрутці і ще багато таких «знову»…. І чи хтось з нас міг собі уявити, що все різко зміниться в одну мить?

І зараз би повернути те відчуття «знову»… прийти в університет, попити каву з одногрупниками, поспілкуватися або порадитися з викладачами у приватній бесіді, посидіти на парах, вдягнути нову сукню та похизуватися новою зачіскою або новою прикрасою. А ще «знову» відвідати цікавезні заходи, які проводять для нас студентське самоврядування, викладачі та адміністрація університету. На карантині роль студента сприймається зовсім по іншому, і вже хочеться «знову» на повну використовувати цей статус.

Сьогодні, вже по-іншому сприймаємо навчання та інакше дивимось на ті можливості, які мали, коли «знову» ходили на пари. На карантині стаємо відповідальніші та розуміємо, що багато залежить і від нас – від нашого бажання вчитися, від нашої відповідальності. Намагаємося використовувати карантин максимально з користю і звісно, ж спілкуємося з викладачами та своїми одногрупниками та друзями про дистанційне навчання, шукаємо позитивні та негативні сторони. Кожен має свою думку стосовно дистанційної освіти, але ми так скучили за один одним, що вирішили об’єднатися і спільно провести дослідження щодо позитивів і негативів навчання за допомогою дистанційних технологій серед здобувачів спеціальності 231 Соціальна робота.

До позитивної сторони дистанційного навчання здобувачі вищої освіти віднесли:

• Освоєння сучасних технологій та каналів спілкування.
• Можливість більше часу приділяти неформальній освіті.
• Почали ще більше цінувати живе спілкування зі студентами та викладачами.
• Можливість ефективно розподілися свій час (не марнувати час на дорогу) та дотримуватися режиму дня.
• Підвищення комп’ютерної грамотності.
• Можливість більше часу проводити у сімейному колі.
• Можливість прокидатися дещо пізніше.

На думку здобувачів вищої освіти негативними аспектами виключно дистанційної роботи є:

• Відсутність живого спілкування та емоцій.
• Недостатньо якісне технічне забезпечення.
• Поганий Інтернет зв’язок.
• Відсутня можливість проводити практичні заняття.
• Перебої з електропостачанням.
• Велике навантаження на зір.
• Відбувається гірше засвоєння лекційних матеріалів.
• Вдома є інші члени сім’ї, що часто викликає незручності.
• Домашня атмосфера не мотивує до продуктивної навчальної діяльності.

Не зважаючи, що існує досить багато негативних моментів, студенти та викладачі кафедри соціальної роботи та інклюзивної освіти успішно справляються з усіма викликами: проводять лекції та семінарські заняття за розкладом; мотивують та постійно підтримують контакт між собою.

Не можна не відмітити такий величезний позитивний ефект, що студенти справді скучили за живим спілкуванням між собою, викладачами та стінами університету. Маємо надію, що, коли ми «знову» повернемося з карантину – будемо це більше цінувати те, що маємо. Скоріше б уже те «знову»…

Наталя Рибнікова, здобувачка першого (бакалаврського) рівня ВО зі спеціальності 231 Соціальна робота факультету дошкільної, спеціальної та соціальної освіти

 Світлини з архіву автора