Мистецтву навчаються в музеї

«Мистецтву навчаються в музеї» – це висловлювання всесвітньо відомого французького художника Огюста Ренуара було своєрідним творчим кредо багатьох митців. Свою любов до мистецтва у всіх напрямках – живопис, музика, театр – митці прищеплювали учням, пропагуючи високі естетичні смаки та професійні художні уподобання.

Приємно відзначити переємність цих традицій і у викладачів кафедри теорії та методики навчання мистецьких дисциплін БДПУ, які сповідують принципи педагогіки, навчаючи своїх студентів життю в найкращих його проявах.

Так, 10 березня 2021 року майбутні вчителі музичного мистецтва/мистецтва, здобувачі вищої освіти 2 курсу освітнього ступеня бакалавр ОПП «Середня освіта (музичне мистецтво та англійська мова)» у рамках навчальної дисципліни «Історія мистецтв» разом зі своїм викладачем доценткою Вірою Бурназовою з цікавістю прослухали розповідь директорки художнього музею імені І.Бродського Марини Бучакчийської про життя і творчість видатного художника, ім’я якого носить музей, історію створення художнього  музею у м. Бердянську, відвідали його фонди.

Особливістю відвідування музею 17 березня стало те, що завдяки традиційній лекторській формі здобувачі вищої освіти ретельно ознайомилися з експозиціями всіх виставкових залів, де представлено роботи з особистої колекції І.Бродського – твори І.К. Айвазовського, А.К. Саврасова, К.А. Коровіна, А.І. Куїнджі, А.Н. Бенуа, М.М. Дубівського, Н.І. Богданова-Бєльського, А. Капальті та інших відомих художників. Полотен самого І. І. Бродського в музеї небагато, найпрекрасніші з яких, мабуть, «На острові Капрі» та «Парк восени».

Здобувачі вищої освіти слухали, навчалися і демонстрували серйозність підходів до мистецької справи, підтверджуючи постулат, що митець і творець – це одночасно і майстер, і учень.

Особливість таких лекційних у тому, що студент, який приходить на них, уже має деяку фахову підготовку, але загального характеру. У музеї ж він отримує детальну, локальну інформацію, сконцентровану на конкретній проблемі, яка змушує його замислитися над самою природою мистецтва, дати собі відповідь на питання – а чи варто заглиблюватися в цей особливий світ?

Дуже важливо в цьому випадку, щоб такі лекційні заняття проходили саме в музеї, в оточенні реальних мистецьких творів, коли людина отримує не віртуальне, а матеріальне підтвердження слів, коли можна реально дослідити картину, творчі підходи художника у різних проявах – технічному, композиційному, емоційному. Такий підхід дає подвійний результат. По-перше, студент пізнає предмет розмови, бачить результат діяльності, про який йдеться в словах лектора, по-друге, предмет не є відірваним від реальності, для учасника лекторію швидко і широко відкриваються реалії часу, у якому твір існував раніше, обставини, у яких він народжувався. Поряд з цим, студент може легко абстрагувати себе в ті чи інші обставини минулого, порівнюючи їх з сучасністю, відкриваючи для себе новий, у даному випадку, мистецький і історичний досвід. Для студента можливість доторкнутися поглядом до реального предмету – це набуття неповторного досвіду. Тому лекційні заняття корисно будувати саме на матеріалі власних музейних фондів. Адже люди йдуть до музею зрозуміти незрозуміле, пізнати непізнане, а також розширити свої особисті знання та доторкнутися до еталону, хранителями якого і є музейні колекції.

За матеріалами кафедри теорії

та методики навчання мистецьких дисциплін