Не згасне вогник пам’яті святої

Засвітимо свічі в скорботні хвилини.

Пошлемо молитву в небесні глибини,

Молитву до Бога, молитву за тих,

Чий голос від голоду в муках затих…

Щорічно в останню суботу листопада народ України схиляє голову перед трагічною сторінкою свого життя – країна вшановує пам’ять жертв голодомору 1932–1933 років. Це – одна з найбільших трагедій нашої історії.

1933 рік… Тридцять… чорний рік. Прах семи з половиною мільйонів стукає в наші серця. Їх ніхто не судив, отже, ніхто не реабілітує. Ніхто, крім нас з вами, їхніх співвітчизників і довговічних боржників.

Пройдуть роки, минуть десятиліття, а трагедія 32–33 років хвилюватиме серця людей. І тих, кого вона зачепила своїм чорним крилом, і тих, хто народився після того страшного лихоліття. Вона завжди буде об’єднувати всіх живих одним спогадом, одним болем, однією печаллю.

Пам’яті тих сумних подій, що відбувалися на Україні, студенти факультету дошкільної, спеціальної та соціальної освіти присвятили акцію «Свічка, що мерехтить у вікні»: переглянули фільм «Ціна правди», розповіли про голодомор молодшим братам та сестричкам, взяли участь у мітингах-реквіємах у своїх містах та селах, а ввечері 28 листопада разом з близькими запалили свічки пам’яті.

Вита Тихенька – голова студради ФДССО