ПОЛУДЕНЬ ВІКУ В ЦЬОГО ЧОЛОВІКА

ДЕКАНУ АНДРІЄВІ МАЛИХІНУ – 50!

На святковому зібранні, що проходило в головній актовій залі університету з нагоди його ювілею, говорили майже всі, говорили гарно, образно, з щирими побажаннями на майбутні літа. Хтось казав: «Не промарнував жодної хвилини свого життя», дехто підтверджував: «Андрій Олександрович – приклад справжньої відданості в усьому», від когось він удостоївся й такого: «У ньому – імпонує все!!!». Та найголовніше, що говорилося дійсно правдиво, бо Андрій Малихін впродовж усього свого життя – в усіх і в усьому на видноті, як корінний бердянець, як випускник бердянської школи, а згодом й бердянського педінституту, як учитель трудового навчання чи фізичного виховання, як викладач університету, директор інституту, декан факультету… Мовчали: мама – Людмила Костянтинівна – вслухаючись слова, адресовані її синові, стиха витираючи непрохану сльозу; дружина – Тетяна Петрівна, напевно, згадуючи спільно прожиті щасливі літа, донька Ольга та син Володимир, проявляючи неприховану гордість за такого батька. Із рідні тільки старший брат Валерій насмілився вийти на авансцену, поздоровити та тепло обійняти ювіляра.

Говорить сам за себе й той факт, що щирі вітальні слова звучали в уст ректора університету, професора Вікторії Зарви, першого проректора Володимира Федорика, проректорів Ігоря Богданова та Ігоря Рогозіна, голови комітету профспілки Віталія Лоли, директорів інститутів та деканів Людмили Коваль, Ольги Харлан, Лариси Казанцевої, Ірини Алєксєєнко, завідувачів кафедр, викладачів, професорів, студентів… Звучала музика, лунали пісні, і якось тепло та радісно ставало на душі в кожного, що має приємність жити та працювати поруч із таким чудовим чоловіком – Андрієм Олександровичем Малихіним.

Степан Герилів,

журналіст

Фото автора