Роздуми куратора

Напередодні Дебюту першокурсників замислилася: якою я бачу 103 СР групу і якою побачите її Ви?

За плечима – десятки років кураторського досвіду. Здавалося б, уже багато бачила, багато знаю про студентів, їхні характери, мрії та життєві історії. Але цього разу відчуття особливе. Скажу однозначно: такої групи у мене ще не було!

І справа не лише в тому, наскільки різні наші студенти. Справа в тому, скільки життя, сили, мужності, доброти й незвичайних історій стоїть за кожним із них.

Чи є у когось із кураторів денної форми навчання студент – учасник бойових дій, ветеран війни, який разом із побратимами захищав майбутніх одногрупників тоді, коли вони ще росли, ходили до школи, мріяли про своє майбутнє? Сьогодні вони сидять за одними студентськими партами, але за плечима одного з них – досвід, який неможливо осягнути лише словами…

Коли думаєш про це, мимоволі стискається серце. І водночас відчуваєш безмежну вдячність усім нашим захисникам і захисницям, завдяки яким ми маємо можливість жити, навчатися, будувати плани й зустрічати світанки.

А ще в нашій групі є студентки, які свідомо обрали спеціальність «Соціальна робота», перевіривши власні сили й готовність допомагати людям ще під час навчання в коледжі за цією спеціальністю. Мені особливо приємно бачити, коли вибір професії – це не просто запис у документах, а продумане рішення, за яким стоять особистий досвід, небайдужість і бажання бути потрібними іншим.

І ще одна історія, якою не можу не поділитися.

Бути готовим уже сьогодні допомагати людям старшого віку та особам з інвалідністю – це знову про студента 103 СР групи, якого БДПУ делегував до Рима (Італія) за програмою «Società Dante Alighieri» для навчання та здобуття соціального досвіду. Напевно, це один із привидів для гордості за готовність студента виходити за межі звичного й відкривати для себе нові можливості. І, звичайно, за наш університет, який допомагає студентам робити такі важливі кроки.

Є студент, який сьогодні охороняє об’єкти критичної інфраструктури, допомагаючи зберігати стабільність і можливість користуватися необхідними ресурсами та послугами. За звичними для нас речами нерідко стоїть чиясь щоденна відповідальна праця, тих, хто це розуміє не з підручників.

А може, Ви любите слухати гру на акордеоні? Тоді Вам точно буде цікаво познайомитися з нашим студентом – випускником музичного коледжу, призером музичних конкурсів. Адже музика – це особлива мова, яка здатна торкнутися душі навіть тоді, коли бракує слів

Є серед першокурсників і ті, хто живе майже на кордоні з країною-агресором, волонтерить, долучається до збереження українських лісонасаджень, дбає про тварин. Можливо, саме з таких невеликих, але щирих учинків і починаються великі зміни.

Але є в нашій групі й ті, для кого багато що з почутого стане відкриттям. І знаєте, я цьому навіть радію! Адже студентські роки – це не лише лекції, заліки та іспити. Це ще й зустрічі з людьми, які змінюють наше уявлення про світ, руйнують стереотипи, вчать співпереживати, поважати чужий досвід і бачити за зовнішністю справжню людину.

Можливо, саме в цьому й полягає одна з найбільших цінностей студентської групи: ми приходимо різними, щоб поруч одне з одним ставати кращими.

Зізнаюся, дивлячись на своїх першокурсників, я відчуваю не лише відповідальність куратора, а й щиру цікавість, хвилювання та надію. Якими вони стануть за рік? Чого навчаться одне в одного? Чи зможуть відчути, що група – це не просто список прізвищ у журналі, а люди, до яких можна звернутися по допомогу, з якими можна розділити радість і які підтримають у непросту хвилину?

Дуже хочу, щоб змогли. Щоб навчилися чути одне одного, цінувати відмінності, радіти успіхам кожного й пам’ятати: за кожною життєвою історією стоїть людина, гідна поваги.

Сподіваюся, що й тим, хто читає цей допис, буде цікаво познайомитися з нашою групою, а також з іншими групами-дебютантами. Адже кожна з них – це окремий світ, сповнений талантів, мрій, переживань і надій.

Ну а якою бачать свою групу самі студенти – дізнаємося на Дебюті першокурсників. І, зізнаюся, дуже чекаю на цю мить.

Дорогі мої першокурсники! Бажаю вам стати дружньою, згуртованою та неповторною 103 СР групою! Нехай у вас буде багато приводів пишатися одне одним. Нехай навчання стане не лише часом здобуття знань, а й часом справжніх відкриттів – одне одного, світу й самих себе. Бажаю, щоб через роки, згадуючи свої студентські будні, ви з теплом сказали: «Ми були різними, але саме тому стали особливими. Ми були групою, а стали командою».

Із вдячністю за ваші історії та з вірою у вас – кураторка 103СР групи Наталя Захарова.

Наталя Захарова,
Доцентка кафедри соціальної роботи та інклюзивної освіти