Щоби захисники знали…

Наприкінці січня пані Ксеня Гапій – многолітня завідувачка канцелярії церкви святого Івана Хрестителя з далекого американського міста Нюарку, ініціаторка та очільниця десятків різноманітних церковних благодійних акцій запропонувала й нам, бердянським «нашоатлантівцям» долучитися й до цієї, ми звичайно, погодилися. Бо хіба можна було стояти осторонь ініціативи правнуків пані Тамари (мами Ксені) – подарувати їхні письмові звернення до захисників України? І ми отримали сотню цих зворушливих по-дитячому теплих і таких щирих листівочок…

Пані Тамару Гординську, якій, до речі, вже й рукою подати до 100-літнього ювілею, після другої світової війни разом із чоловіком доля закинула до далекої Америки, де вони зуміли не тільки чудово виховати, вивчити доньок, а й прищепити їм безмежну любов до рідної України. У такому ж українському дусі підростали і внуки, а тепер й правнуки, які так тепло й собі кличуть її «НАША БУНЯ!» (від слів «бабуся», «бабуня»).

Ми з Анеттою Омельченко активно приступили до вручення цих листівочок військовим на передовій та в шпиталях, щоби такі зворушливі американські послання, народжені великими серцями маленьких правнуків пані Тамари, якнайшвидше дійшли до своїх адресатів. Взяв кілька десятків листівок для своїх бойових побратимів і наш Олексій Омельченко. Отримані світлини з передової ми пересилаємо маленьким творцям цих послань, а звідти отримуємо ось такі листи: «Мене дуже зворушило побачити, що мій лист доходить до жовнірів. Я написала цей лист, щоби подякувати українським військовим за те, що вони обороняють Україну. Я є дуже щаслива, що я і мої кузини могла зробити воякам приємність, навіть на кілька секунд, і що ті військові знають, що хтось з другого боку світу про них подумав…».

Степан Герилів

НАШІ АТЛАНТИ