«Стражденник син стражденника народа…»: філологи вшанували пам’ять Трохима Зіньківського

20 вересня 2020 року студенти та магістранти факультету філології та соціальних комунікацій разом з доцентом кафедри української та зарубіжної літератури Валентиною Школою відвідали могилу письменника-земляка Трохима Зіньківського.

Трохим Зіньківський народився 4 серпня 1861 року в Бердянську. Навчався у приходській школі міста, а з осені 1873 по червень 1876 р. – у двокласному міському училищі. 1877 р. вступив Феодосійського вчительського інституту, але через хворобу змушений покинути навчання.  У Бердянськ повернувся 1879 р. У жовтні цього ж року, після складання іспитів, Зіньківський зарахований на військову службу. 24 серпня 1880 р. вступив до юнкерського училища в Одесі.

Навесні 1886 р. складає іспити при Київській другій класичній гімназії. У місті мешкає у М. Комарова, знайомиться з О. Кониським, М. Лисенком, М. Старицьким, П. Житецьким, Оленою Пчілкою та іншими представниками української інтелігенції. В липні 1887 р. вступає до Петербурзької військово-юридичної академії, яку закінчує в 1890 р. у званні штабс-капітана. З 1 серпня приступає до служби в Київському окружному військовому суді. У грудні через хворобу змушений подати рапорт на звільнення. Трохим Зіньківський залишається в Києві, де морально й матеріально йому допомагають О. Кониський, Л. Скочковський, О. Лотоцький, М. Грушевський та ін.

30 травня 1891 р., важкохворий, письменник вирушає до Бердянська, де помирає 20 червня. Поховали його поруч із могилою матері.

Художню спадщину Трохима Зіньківського становлять віршові байки, оповідання, драматична сцена «Сумління», публіцистика, ряд перекладів.

Б. Грінченко (за матеріальної допомоги М. Комарова) 1893 р. у Львові видав твори Т. Зіньківського (у двох томах). 1896 р. В. Кравченко розпочав збір коштів на надмогильний пам’ятник, який було встановлено 1911 р. на мармуровому камені висічено слова В. Боровика:

Стражденник син стражденника народа,

Кришталь з його крівавої сльози –

Він не згинавсь, хоч як гула негода,

І не здригавсь від гуркоту грози.

Змагався навіть він з життям самим,

Коли людина ти – зітхни за ним!

Студенти впорядкували поховання, посадили квіти та вшанували пам’ять письменника і громадського діяча.

Вероніка АСТАПОВА,

старший лаборант кафедри української та зарубіжної літератури

та порівняльного літературознавства