Університет – це книга мого життя

З упевненістю можу сказати, що університет – це не просто установа, а книга мого різнокольорового неспокійного життя. І якщо почнемо гортати сторінки, то майже на кожній буде університет, оскільки разом з ним я зростала, тут навчалася, потім стала працювати, пройшовши шлях від асистента кафедри математики до доктора педагогічних наук, професора, декана факультету, заслуженого працівника освіти України.

Університет дав мені дуже багато: можливість повірити в себе, світлі хвилини радості від досягнутого, колег-однодумців. Але й тривог, проблем, переживань теж вистачає.
І тепер, у часи війни, я поїхала за університетом, щоб не обірвалася книга мого життя, де головним героєм є саме він. Після того, як ми настраждалися по всьому світу, то побачили нові контенти відбудови нашого університету.
Щиро віримо в перемогу, а коли повернемося, то зможемо відновити традиції. І на великій сцені актової зали гучно заграє наш оркестр; затанцюють народні хореографічні колективи. Знову запрацює навчально-консультативна психологічна лабораторія, яка буде надавати підтримку студентам, колегам та і, загалом, мешканцям нашого Запорізького краю, а в лабораторії Нової української школи вчителі з різних районів області будуть підвищувати свою кваліфікацію. І ми з командою однодумців поїдемо до Маріуполя, Мелітополя, Шахтарська, Донецька, Покровська, Жовтих Вод – туди, де є педагогічні, музичні коледжі, училища культури і запросимо випускників на навчання. Тож зовсім скоро університет наповниться гомоном студентів, новими подіями.
Отже, ми відродимо велич Бердянського державного педагогічного університету як центру освіти і культури Північного Приазов’я. З ювілеєм, рідна Alma mater!

Людмила Коваль,

докторка педагогічних наук, професорка,

декан факультету психолого-педагогічної освіти та мистецтв

Бердянського державного педагогічного університету