Вільям Воткінс: «Із задоволенням ділюся своїми знаннями»

Співпраця з міжнародними організаціями, запрошення гостьових лекторів є одним з пріоритетних напрямків діяльності БДПУ. На сторінках «Університетського слова» вже повідомлялося, що у жовтні цього року на гуманітарно-економічному факультеті  лекції з права читав Вільям Воткінс, федеральний прокурор зі штату Південна Кароліна (США). Наприкінці візиту американського гостя редакція «УС» звернулась до нього із низкою запитань.

– Дякуємо за Ваш візит. Кореспонденти студентської газети відвідали кілька Ваших лекцій. Надзвичайно цікавий матеріал. Відчувається, що Ви не лише досконало знаєте свою роботу, а й любите її. Ґрунтовно, зрозуміло, з одного боку, й артистично і красиво – з іншого, тобто так розповідати може тільки людина, закохана у справу свого життя. Ми спостерігали, як студенти і гості сприймали інформацію. Відчувалось, що їм все подобається. А яке враження справила на Вас наша аудиторія, як оцінюєте її?

– Я дуже задоволений і натхненний від того, як студенти себе поводять, причому і формально, і неформально. Під час перерв на каву та ланчі я мав змогу з ними поспілкуватися. Особливо це стосується тих студентів, які переїхали з непідконтрольних територій. Їх щире, палке бажання дізнатися щось нове, відкритість – все це дуже приваблює.

– Яку мету Ви перед собою ставили і чи досягли її?

– Мої очікування у спілкуванні зі студентами були навіть перевищені. Задля чого я тут? Якоюсь мірою це – егоїзм. Я їду звідси зі знаннями, не меншими, ніж отримали ваші студенти. Мої попередні знання про вашу країну, про її правову систему належать ще часам, коли я служив в армії. Це було у Західній Німеччині за років Залізної завіси. Тоді ми очікували, що радянські танки з хвилини на хвилину можуть увірватися до нас. Не міг навіть уявити, що коли-небудь зможу опинитися в Україні. Сьогодні з’явилася можливість заповнити цей вакуум знань і досвіду. Це друга частина моєї мотивації.

– Можливо, це також повязано з Вашою релігійністю? На лекції Ви говорили, що відвідуєте жіночу колонію з просвітницькою метою.

– Так. Я християнин, тому ділюся з людьми інформацією. Якщо вони візьмуть з цього щось добре, хороше, не тільки право, а й якісь інші аспекти життя, поведінки, я буду дуже радий.

– І наостанок декілька слів щодо Ваших вражень про місто, університет, людей.

– Морське місто, дуже затишне, нам з дружиною подобаються такі невеличкі міста (ми живемо майже в такому ж), тому комфортно себе почуваємо. Люди гостинні й відкриті. Їдемо з Бердянська з деяким сумом, оскільки почувалися тут як вдома.

Наприкінці бесіди до спілкування долучилась і декан соціально-гуманітарного факультету Т. П. Макаренко, подякувала п. Вільяму за змістовні й цікаві лекції та подарувала сувеніри на згадку про Бердянський державний педагогічний університет. Гість, в свою чергу, презентував Тамарі Петрівні жетон Святого Михаїла – покровителя правоохоронців.

Спілкувалась Юлія Мельнікова
Cвітлини Дар’ї Демченко