Вшановуємо пам’ять жертв Голодомору

На цьому тижні на гуманітарно-економічному факультеті відбулися чергові кураторські години на тему «День пам’яті жертв голодоморів».

Щороку у четверту суботу листопада в Україні, що є Днем пам’яті, проходять масові заходи із вшанування пам’яті невинних жертв Голодомору 1932-1933 років. У цьому році ми не можемо покласти квіти до Меморіалу в рідному місті, не можемо віддати емоції… Тому що сьогоднішні події це певний «флешбек» для тих, хто читав, писав, досліджував голодомор. Це щось інше, воно трансформоване, має нові риси але той «скелет» залишився незмінним. Так це одна з найбільш трагічних сторінок історії українського народу. Внаслідок умисних дій комуністичної влади впродовж декількох років Україна втратила близько 10 мільйонів життів. У мирний час і за сприятливих природно-кліматичних умов від голоду загинули мільйони людей. На виховній годині студенти віртуально побували в Національному музеї Голодомору-геноциду. Музей відіграє важливу роль у громадянському вихованні молодого покоління, формуючи усвідомлення необхідності збереження Української держави з метою захисту від геноциду. З огляду на масштаби, жорстокість і цинізм здійснення Голодомору, історія сучасної Європи не має аналогів подібних злочинів. І ці злочини повторюються сьогодні… Знання про історію Голодомору порушують питання моралі – плекання поваги до пам’яті жертв, співпереживання та переосмислення власних поглядів на життя, яке є найвищою цінністю. Традиційною скорботною акцією цього дня є “Запали свічку пам’яті”. Долучитися до неї доволі просто – після загальнонаціональної хвилини мовчання достатньо запалити свічку на своєму вікні. Цю акцію традиційно підтримують і наші студенти. Розуміння війни, голоду , страху вийшло на новий рівень для всіх нас, тому студенти були більш активними в цьому році. Це трагедія стала не тільки народним болем крізь покоління, а і окремою історією для кожного з нас. Мільйони людей, які загинули в 1932–1933 роках голодною смертю, не могли безслідно розчинитися в часі і просторі. Про них пам’ятають! Пам’ятають ті, хто вижив, – їхні діти та онуки. Вільний народ вільної країни, вільні студенти вільного університету, памятаємо, молимось, працюємо на перемогу!

За матеріалами гуманітарно-економічного факультету