Виклик Евкліду за межами площини: Чи можливе існування у 4-вимірному просторі?

Розуміння неевклідової геометрії прийшло до мене не з математичних дисциплін університету, а тільки після першої самостійної поклейки шпалер).

Минулого разу ми розглянули гіпотезу Рімана, яка пов’язана з розподілом простих чисел і поведінкою дзета-функції Рімана та дізнались, що статистичні властивості нулів дзета-функції дивовижно схожі на енергетичні рівні важких атомних ядер. Тож сьогодні, продовжуючи  розглядати математичні здобутки Бернхарда Рімана і його сучасників, до розгляду геометрія вищих вимірів!

На черговому занятті математичного гуртка факультету ФМКТО БДПУ учасники занурилися в захопливий світ нової нестандартної геометрії, досліджуючи питання, що виходять за межі нашого звичного тривимірного сприйняття реальності. Тема заняття «Виклик Евкліду за межами площини: Чи можливе існування у 4-вимірному просторі?» була присвячена неевклідовій геометрії та її зв’язку з багатовимірними просторами а також питанню: як змінюється паралельність, кути і відстані у просторі з іншою кривизною?

Гуртківці дізналися, що геометрія, яку ми вивчаємо в школі, базується на аксіомах Евкліда, сформульованих ще у III столітті до н.е.. Проте у XIX столітті математики Лобачевський, Бояї і Ріман зробили революційний крок, створивши геометричні системи, де паралельні прямі можуть перетинатися, а сума кутів у трикутнику не дорівнює 180 градусам. Ці теорії здавалися суто теоретичними, доки Ейнштейн не застосував їх у загальній теорії відносності, показавши, що простір навколо масивних об’єктів викривляється.

Розглянувши стрічку Мебіуса, учасники спробували уявити тесеракт або гіперкуб – чотиривимірний аналог куба, і дізналися про його проекцію у наш тривимірний світ. За допомогою моделі пляшки Клейна гуртківці розглянули властивості фігур у чотиривимірному просторі та обговорили, як би виглядало життя у такому вимірі: можливість бачити внутрішні органи без розтину, здатність виходити із замкнених кімнат без використання дверей і багато інших неймовірних можливостей.

Засідання підтвердило, що неевклідова геометрія та багатовимірні простори не лише є захопливими теоретичними концепціями, а й відіграють ключову роль у сучасній науці, відкриваючи нові перспективи для розуміння Всесвіту. Наступного разу ми продовжимо дослідження математичних світів, порушуючи не менш інтригуючі питання!