Чорнобиль: трагедія крізь призму мистецтва

25 квітня 2025 року на факультеті психолого-педагогічної освіти та мистецтв відбулася онлайн-зустріч «Сумні дзвони Чорнобиля», приурочена 39-ій річниці Чорнобильської катастрофи на АЕС. Ініціаторкою й модераторкою події стала кандидатка педагогічних наук, доцентка кафедри теорії та методики навчання мистецьких дисциплін Анетта Омельченко.

Пам’ятна година розпочалася з розповіді про події 26 квітня 1986 року – ночі, яка назавжди змінила хід історії. Тоді життя у Чорнобилі та Прип’яті текло спокійно, люди готувалися до травневих свят, і ніхто не здогадувався, що вже за кілька годин на них чекає катастрофа…

Учасники онлайн-зустрічі мали змогу переглянути світлини міст до аварії – повних життя, з сучасною архітектурою та активним рухом. А далі – евакуація, яку оголосили нібито на декілька днів. У цій історії прозвучала болісна паралель з реаліями сьогодення: у 2022-му багато українців теж виїжджали поспіхом, з надією швидкого повернення. Але як тоді, так і тепер – не всім судилося повернутись.

Присутні прослухали розповідь про наслідки лиха, переглянули моторошні документальні кадри, які зворушили кожного. Проте чорнобильська трагедія – це не лише цифри й факти. Вона залишила глибокий слід у мистецтві.

Під час зустрічі учасники ознайомилися з творами образотворчого мистецтва, сповненими символізму й експресії: «Чорнобильська Мадонна» І. Марчука та «Чорнобильська Богоматір» Ю. Нікітіна. Ці картини глибоко передають емоційний вимір катастрофи та залишають сильне враження. Згадали і про музику – симфонічні твори та сучасні композиції, присвячені трагедії: зокрема, «Пісня про Чорнобиль» Й. Дранчук, музичний проєкт «Звони Чорнобиля» та інші.

Фінальним акордом стали проникливі рядки Ліни Костенко – поетеси, яка завжди тонко вловлює пульс епохи:

«Вже лелека не в’є там гніздечка,
Не лунає там пісня і сміх,
Наче сироти, стали містечка
Без людей нерозумних своїх…»

Пам’ять про Чорнобиль – не просто історичний спогад, а важливий заклик до усвідомлення нашої відповідальності перед майбутнім та вшанування людського духу, який пережив найстрашніші випробування. І це нагадування про те, як дорого може коштувати байдужість до того, що відбувається навколо нас. Тож пам’ятаємо про ці важкі події та шануємо мужність тих, хто пережив Чорнобиль, щоб не допустити повторення трагедії.

За матеріалами факультету психолого-педагогічної освіти та мистецтв