Вплив війни:  дослідження депресивних симптомів в академічній спільноті України

Дослідниці Бердянського державного педагогічного університету презентують результати опитування стосовно тяжкості  депресивного розладу серед викладачів ЗВО.

Статтю з відкритим доступом за авторства Наталії Цибуляк, Ульяни Коломієць, Ганни Мицик, Анастасії Попової, Ганни Лопатіної та Яни Сичікової опубліковано на порталі Wiley Online Library.

Було проведено онлайн-опитування 429 викладачів українських університетів з використанням шкали PHQ-9.

Науковиці виокремлюють такі ключові результати дослідження.

Близько третини викладачів повідомили про помірні або тяжкі депресивні симптоми, що впливають на повсякденне життя і професійну діяльність: «їм складно виконувати робочі завдання або звичайні справи».

Гендерні відмінності:

• чоловіки демонструють порівняно вищі рівні депресивних симптомів;
• жінки частіше повідомляли, що ці симптоми сильно заважають їхній повсякденній діяльності.

Це пояснюють переживанням внутрішнього тиску, впливом соціальних очікувань, почуттям відповідальності, поєднанням академічної роботи із «турботою про родину, дітей або близьких».

Окремо дослідниці говорять і про досвід переміщення: «У викладачів, які були змушені змінити місце проживання, спостерігалася тенденція до дещо вищих показників симптомів депресії».

Результати роботи підтверджують необхідність впровадження «проактивних стратегій охорони психічного здоров’я», з акцентом на  індивідуальні та системні джерела стресу.

Науковиці надають такі практичні рекомендації:

• забезпечення структурованої психологічної підтримки;
• зменшення адміністративного навантаження;
• доступність гнучкого графіку робочого навантаження;
• сприяння інклюзивним та підтримувальним академічним спільнотам.

Яна Сичікова у своєму фейсбук-пості, коментуючи дослідження, наголошує: «Університети можуть втрачати будівлі, лабораторії чи обладнання. Але якщо академічна спільнота виснажена психологічно, вся система стає вразливою».

Переглянути статтю можна за посиланням: https://doi.org/10.1155/da/9937337

За матеріалами фейсбук-сторінки Яни Сичікової