Створюємо безпечний простір разом з БДПУ: тренінг «Адаптація навчання для здобувачів з ПТСР»

08 жовтня 2026 року в рамках реалізації міжнародного проєкту Erasmus+ КА2 LECTURE №101179602 (координаторка – перша проректорка, докторка педагогічних наук, професорка Ольга Гуренко) у Бердянському державному педагогічному університеті відбувся онлайн-тренінг «Адаптація освітнього середовища для здобувачів освіти із ПТСР».

Захід був спрямований на розвиток практичних компетентностей педагогічних і науково-педагогічних працівників щодо створення травмочутливого освітнього середовища, адаптації освітнього процесу до актуальних потреб здобувачів освіти з травмотичним досвідом та побудови конструктивної педагогічної взаємодії.

Спікеркою тренінгу стала Олена Старинська, докторка психологічних наук, професорка, завідувачка кафедри прикладної психології та логопедії. Модераторками заходу виступили Крістіна Петрик, кандидатка педагогічних наук, доцентка кафедри педагогіки, керівниця Центру розвитку компетентностей учителя, та Аліна Синиця, кандидатка педагогічних наук, доцентка кафедри прикладної психології та логопедії, керівниця Компетентнісного центру інклюзивної освіти.

Зміст тренінгу було вибудувано за принципом «зрозуміти – помітити – проаналізувати – адаптувати – підтримати», що дало можливість послідовно поєднати теоретичні положення з практичними інструментами професійної діяльності педагога.

Важливою теоретичною складовою стала мінілекція «Симптоми ПТСР», у межах якої учасники актуалізували знання про основні прояви посттравмотичного стресового розладу та їхній можливий вплив на освітню діяльність. Особливу увагу було приділено тому, як травмотичний досвід може позначатися на концентрації уваги, емоційній регуляції, поведінкових реакціях, взаємодії з іншими та здатності включатися в навчальну діяльність. Такий підхід допомагає педагогу уникати спрощених оцінок поведінки здобувача освіти та розглядати її в контексті його актуального стану і потреб.

Теоретичний матеріал було продовжено практикумом «Поведінка – це повідомлення». Учасники працювали з педагогічними ситуаціями, аналізуючи поведінкові прояви не лише як порушення дисципліни чи небажання навчатися, а як можливий спосіб комунікації про потребу в безпеці, передбачуваності, підтримці або зниженні навантаження. Такий формат роботи сприяв формуванню професійної позиції, за якої педагог спочатку ставить запитання «Що стоїть за цією поведінкою?», а вже потім визначає доцільну педагогічну реакцію.

Окремий блок тренінгу було присвячено особливостям роботи з батьками здобувачів освіти з ПТСР. Учасники розглядали принципи партнерської комунікації, обговорювали межі професійної відповідальності педагога, способи обміну спостереженнями щодо стану та навчальної поведінки дитини, а також необхідність узгодження підтримувальних стратегій між родиною, педагогами та іншими фахівцями. Наголошувалося, що ефективна взаємодія з батьками має ґрунтуватися не на оцінюванні чи пошуку винних, а на спільному визначенні потреб здобувача освіти та узгодженні реалістичних способів його підтримки.

Практичним продовженням роботи став «Аудит класної кімнати» – інструмент системного аналізу освітнього середовища з позиції його безпечності, передбачуваності та доступності для здобувача освіти з травмотичним досвідом. Працюючи з чек-листом, учасники аналізували організацію простору, інформаційне та сенсорне навантаження, зрозумілість правил і вимог, можливості для вибору та короткої паузи, особливості комунікації педагога, організацію навчальної діяльності та потенційні тригери. Такий аудит дозволяє перейти від загального твердження «потрібно створити безпечне середовище» до конкретного визначення бар’єрів і можливих змін у власній освітній практиці.

Під час тренінгу учасники також опрацювали особливості впливу травмотичного досвіду на навчання, принципи створення безпечного й передбачуваного освітнього середовища, практичні підходи до адаптації навчальних завдань, темпу, обсягу матеріалу, комунікації та оцінювання. Значну увагу було приділено роботі з педагогічними кейсами, визначенню ресурсів здобувачів освіти та побудові ефективної взаємодії з батьками й командою підтримки.

Таким чином, практична частина тренінгу дозволила учасникам пройти шлях від розпізнавання можливих проявів травмотичного досвіду до конкретного планування змін у педагогічній взаємодії та освітньому середовищі. Поєднання мінілекції, аналізу поведінкових ситуацій, роботи з батьківськими кейсами та аудиту середовища забезпечило цілісне розуміння ролі педагога у створенні умов для навчання й психологічної безпеки.

Особливо теплим завершенням тренінгу стала рефлексивна вправа «Ресурсна банка». Учасники визначали, які знання, ідеї, практичні інструменти та особисті ресурси вони забирають із собою після зустрічі, на що можуть спиратися у професійній діяльності та які зміни готові впровадити вже найближчим часом. Така рефлексія допомогла не лише підсумувати роботу, а й зосередитися на власних ресурсах і можливостях подальшого професійного розвитку.

Практична спрямованість тренінгу дала можливість учасникам не лише поглибити теоретичні знання, а й сформувати конкретні рішення для вдосконалення власного освітнього середовища. Важливим результатом стало усвідомлення того, що травмочутливий підхід не обмежується окремими методами роботи зі здобувачем освіти, а передбачає системну організацію освітнього процесу, характер професійної комунікації, взаємодію з родиною та постійний аналіз середовища.

Завершення роботи через рефлексію та визначення власного наступного кроку підкреслило головну ідею заходу: створення безпечного й підтримувального освітнього середовища починається з готовності педагога помічати потреби, розуміти причини поведінки, аналізувати бар’єри, взаємодіяти з родиною та діяти професійно й чутливо.

За матеріалами Центру розвитку компетентностей учителя