Емоційна грамотність у роботі сучасного педагога та психолога

Сучасна психологія та нейропедагогіка одностайні: здатність називати власні емоції – це не вроджена риса, а навичка, яку можна і треба розвивати. Саме навколо цієї ідеї був побудований воркшоп «Інструменти для вербалізації складних емоцій у роботі зі здобувачами початкової освіти», організований Радою молодих учених факультету психолого-педагогічної освіти та мистецтв БДПУ. Спікеркою виступила Катерина Поліщук, членкиня РМУ ФППОМ, здобувачка другого (магістерського) рівня вищої освіти спеціальності «Початкова освіта».

Під час зустрічі слухачі поглибили розуміння ключової тези: поведінкові реакції молодшого школяра найчастіше є лише наслідком відсутності емоційного словника. Через інтерактивні вправи, практичні техніки та спільне обговорення вони вчилися розпізнавати складні емоції, диференціювати їх відтінки та допомагати учням знаходити точні слова для внутрішніх станів.

Особливу зацікавленість викликала робота з тілесними маркерами емоцій: учасники досліджували, де в тілі «живе» фрустрація, а де «палає» сором – і переконалися, що тіло знає відповідь навіть тоді, коли слів ще немає.

Захід завершився спільним висновком: вміння допомогти дитині назвати свій емоційний стан – це не додаток до педагогічної майстерності, а її серце. Адже вербалізація – це контроль: коли учень може висловити емоцію словами, напруга знижується, а усвідомлення зростає. І саме уважний, емоційно грамотний дорослий поруч є найпотужнішим інструментом у цій роботі.

За матеріалами Ради молодих учених ФППОМ БДПУ