ЇЇ ПОВАЖАЮТЬ, ЦІНУЮТЬ, ЛЮБЛЯТЬ

Цими теплими вересневими днями святкує свій ювілейний День народження старший викладач кафедри дошкільної освіти, заступник директора з навчальної роботи Інституту соціально-педагогічної та корекційної освіти Олена Панасівна Тельчарова.

…Ось уже двадцять дев’ятий рік працює Олена Панасівна в нашому університеті. Всі ці роки вона викладала дисципліни, які мають ключове значення у фаховій підготовці педагогів дошкільної освіти: «Вступ до спеціальності», «Дошкільна педагогіка», «Організація педагогічного процесу у малокомплектному дитячому  садку».

«Підставляючи плече» колегам, на період їх навчання в аспірантурі, вона на кілька років бралась викладати «чужі» предмети. При цьому Олена Панасівна завжди забезпечувала високий рівень викладання, бо її життєве кредо – все завжди робити якісно! До речі, у Олени Панасівни на кафедрі одне з кращих навчально-методичних забезпечень. Перейняти її досвід приходять викладачі навіть з інших інститутів.

Олена Панасівна – ідеальний заступник декана (директора) з навчальної роботи. Цю посаду вона обіймає багато років, хоча за різних обставин декілька разів залишала її. Але, як жартують колеги: «від цього крісла, шановна Олено Панасівно, вам нікуди не дітися!».

Про таких, як Олена Панасівна, кажуть: «людина на своєму місці». Здається, що вона народилася бути заступником директора саме з навчальної роботи. З яким задоволенням вона складає розклад занять, графіки навчального процесу, готує семестрові звіти! Як світиться її обличчя, коли розпочинається робота над новими навчальними планами. А скільки за ці роки вона розробила різноманітних варіантів цих навчальних планів? Безліч!

Олена Панасівна доклала багато зусиль щодо впровадження в навчальний процес положень Болонської конвенції, поетапно роз’яснюючи колегам спочатку переваги кредитно-модульної, а пізніше – кредитно-трансферної системи.

На жаль, з причини притаманного їй загостреного почуття обов’язку, відповідальності перед колективом, Олена Панасівна поки що не змогла завершити практично зробленого дисертаційного дослідження, бо вона завжди інтереси факультету ставила вище за власні. Тому, коли треба було призупинити роботу над дисертацією заради чергового навчального плану, підготовки пакету документів, вона робила це не вагаючись, бо це треба було для кафедри, для факультету, інституту. Сьогодні їй навіть дорікають за те, що вона свого часу «не захистилась», забуваючи, що у той час саме вона «захищала» нашу спільну справу…

У стосунках з колегами та студентами проявляються її строгість, вимогливість, принциповість, і, разом з тим, –  небайдужість, щирість, готовність прийти на допомогу. Вона завжди вислухає, дасть мудру пораду. За це її поважають, цінують, люблять…

У Олени Панасівни – чудова родина: чоловік, з яким вона більше 30 років йде разом по життю, який підтримує та допомагає їй у всьому;  діти – син Дмитро та донька Наталя. За прикладом матусі вони також обрали професію педагога. На радість бабусі підростає її улюблена онучка Ксюша, якій вона повсякденно дарує своє добре, щире серце, наповнене теплом, увагою, безмежною любов’ю та щастям.

Колектив Інституту соціально-педагогічної та корекційної освіти

На світлинах із архіву інституту: ювілярка Олена Панасівна Тельчарова