Кінолекторій «Осінній інсайт»: ціна ідеального світу

Наприкінці вересня навчальна психолого-консультативна лабораторія провела перший у 2025-2026 навчальному році кінолекторій «Осінній інсайт», який став простором для глибокої фільмотерапії, де образ осені виступив символічною метафорою краси змін і смутку.

Учасники кінолекторія разом зі старшою викладачкою кафедри психології Вікторією Федорик проаналізували фільм «Посвячений» (The Giver, 2014). Картина занурює глядачів в «ідеальне майбутнє», де завдяки технологічним інноваціям людство назавжди позбувається болю, війн, конфліктів та хвороб. Проте, така ідеальна картинка спонукає глядача до розуміння високої ціни спокою: це світ, де немає ні любові, ні щастя, ні смутку, ні спогадів.

Обговорення зосередилося навколо ключового психологічного та філософського питання: «Чи варте ідеальне життя відмови від усього, що робить нас людьми?». Саме це питання спонукало до важливих усвідомлень та інсайтів щодо природи людських емоцій, вибору та ціни комфорту.

Головним результатом стало усвідомлення конструктивної функції болю, страху та смутку. Учасники зрозуміли, що біль – це маркер, необхідний сигнал інформування про наші потреби, загрози, на основі якого розвивається емпатія та співчуття до інших. А щастя формується за контрастом, адже здатність по-справжньому радіти та цінувати щастя неможлива без досвіду смутку та втрат.

Аналіз питання про «Особистий бар’єр» та «Життя без вибору» виявив, що багато хто з нас у реальному житті свідомо чи несвідомо «відключає» певні емоції заради соціальної стабільності, уникнення конфліктів або простої рутини.

Обговорення підтвердило ключову роль особистої та колективної пам’яті в контесті формування повноцінної ідентичності особистості. Людина = Історія: відсутність знання про минуле робить людину «порожньою», а отже, без глибокого та усвідомленого образу «Я».

Питання про «Хранителя Пам’яті» перевело дискусію на соціально-психологічний рівень. Зауважили, що у реальному житті цей феномен відповідає ситуаціям, де одна людина бере на себе емоційний тягар, відповідальність чи провину інших. Це стало основою для обговорення питань співзалежності, емоційного вигорання та відповідальності.

Учасники кінолекторія дійшли висновку, що прагнення до «ідеальності» за рахунок повного спектра людських почуттів призводить лише до апатії та знецінення буття. А справжнє життя – це вміння радіти, співчувати та приймати емоції.

Кінолекторій «Осінній інсайт»підтвердив цінність фільмотерапії як психологічного інструменту, що допомагає долати емоційну апатію та стимулює до глибокого особистісного інсайту.

За матеріалами
навчальної психолого-консультативної лабораторії