Не забувати, щоб не повторилось

20 лютого 2014 року у центрі Києва людей розстрілювали снайпери. Про день, який став найстрашнішим за останні шість років, згадали студенти та викладачі БДПУ. Урочисті збори зі вшанування подвигу учасників Революції гідності та увічненню пам’яті Героїв Небесної Сотні відбулися в актовій залі музичного корпусу БДПУ.

Ніхто не в праві забути морозні дні 2013-2014 років, коли від напруги закипала в жилах кров, коли в ім’я віри і правди один за одним падали від куль майданівці, аби прорости в наших серцях червоними квітами пам’яті.

Серед загиблих – науковці, викладачі, студенти, вчителі, журналісти, художники, архітектори, театральні режисери, громадські активісти. Ця подія сколихнула весь світ, не залишила байдужою жодної душі.

«20 лютого – це не просто чергова офіційна дата в державному календарі. Це червона лінія, це точка неповернення до старої пострадянської моделі стосунків між владою та суспільством. Це наш біль, гордість і сльози. Сотня смертей наших співвітчизників – символ жертовності, незламності, героїзму та нескореності українського народу» – висловила свої співчуття проректорка з науково-педагогічної роботи Вікторія Ліпич.

Бердянці також їздили на Майдан, щоб підтримати свій народ та захистити незалежність своєї країни. Це – Сергій Ігнатенко, Олексій Лисков, Костянтин Баханов, Андрій Баханов, Василь Крижко, Роман Синиця, Антон Сичков, Костянтин Дадаєв, Ігор Касьянов, Леонід Подколзін, Олег Зінченко, Віктор Ільїн, Михайло Рудаков, Ігор Харлан.

«Майдан  консолідував усіх українців, незважаючи на те, з якого міста України ми приїхали,  нас об’єднувало одне – патріотизм і відданість своїй країні», – згадує Костянтин Дадаєв.

Ми повинні пам’ятати і не забувати героїчні сторінки. Хто не знає минулого, той не вартий майбутнього. Гідність, відданість та патріотизм сьогодні засяяли новими гранями, стали своєрідним поштовхом для переосмислення глибокої суті людського буття.

Світлана Литовченко, завідувачка навчальної лабораторії телерадіожурналістики

Фото – Кристина Точка