ДЗВІНКОголоса «Хуртовина»

Минулої суботи, 17-го серпня, біля головного корпусу Бердянського державного педагогічного університету зібралося чимало люду, аби відзначити 25-річчя народного фольклорного ансамблю «Хуртовина».

Вже й не знаю, чи варто докладно з’ясовувати, звідки взялося на бердянській землі оте диво-дивнеє, отой колектив самобутній, що на початку непростих 90-х, посеред російськомовного оточення так впевнено, творчо і природно плекав пісню українську. Робилося це так без примусу, без осоружної шароварщини, так захоплююче цікаво, що навіть ті, хто про «западенців» з притиском згадував, «хуртовинські» виступи сприймали з насолодою. Бо то було справжнє. І створював його Роман Дзвінка, якого ще студентом-старшокурсником пригледів у Рівному тодішній ректор Бердянського педінституту, заслужений діяч культури України Юрій Лизогуб. Вечорами до дзвінківської гостинної пісенної світлиці поспішали хлопці та дівчата. Він так захоплююче все будував, що години напруженої праці спливали непомітно. От коли давав Роман Дзвінка зрозуміти, чого варте справжнє чисте звучання справжньої народної пісні. А як артистично керував він цією спільнотою, враховуючи і використовуючи особистість і вдачу кожного на користь всім. Тому однаково затишно почувалися у гурті заслужені ветерани і новачки-першокурсники, і жила собі «Хуртовина», даючи з вдячністю напуття у велике життя випускників і приймаючи у свої теплі обійми новобранців, щоб перетворити їх на соловейків, горлиць й орлів-красенів.

Не шкодував сил і творчої наснаги Дзвінка. Пісні збирав і обробляв, прислухаючись до гурту. Музик справжніх народних викохував. Потім зводив все до купи і дарував людям, гідно сприймаючи заслужену шану. Але не заспокоювався – працював, працював, ніби пісню співав. А хлопці та дівчата йому – в тон. Все це з таким захопленням робилося, що кортіло поряд бути, слухати і співати.

…Але запропонували Романові Дзвінці нову цікаву роботу на батьківщині. Попрощався Роман звітним (за 10-річну працю) концертом та й подався до рідного Рівного – він тепер професор і очолює кафедру фольклору інституту культури Рівненьського державного університету. І трапилося так, як ото бджолярі кажуть: «коли матка відлетіла, рій залишається гудіти»… Ніби «хуртовинці» – ось вони всі, а місто вже не має того колективу, який був його гордістю і славою. Бо тільки завдяки отому вертлявому та гречному, інтелігентному і меткому, неповторному Ромці Дзвінці посеред Бердянська народжувалося диво народної української пісні. І вона живе серед його учнів і послідовників. Вони це довели, коли зібралися, аби відзначити 25-річчя «Хуртовини». Отак згуртувалися посеред парку і заспівали. Піснею вшанували всіх, хто їм добра зичив, кого вже поряд нема.

О ні, Вкраїна не загине,

Коли народний океан

Співає, наче той орган.

Є сила в ній – душа єдина…

Микола ТИШАКОВ,

журналіст

На фото: незабутні моменти відзначення «хуртовинівського» ювілею

Фото автора