Твори, що відкривають простір для розмови

Після літніх канікул читацький клуб знову зібрав викладачів, студентів і гостей. Останні дні літа та перший день другого місяця осені стали нагодою повернутися до спільного читання й поговорити про твори, які по-різному осмислюють людський досвід, пам’ять і випробування. 27 серпня учасники обговорювали роман Катерини Зарембо «Євшан», а 1 жовтня – «Гойдалку дихання» Герти Мюллер.

Серпневе засідання було особливим ще й тому, що клуб відновив роботу після літньої перерви. Для обговорення обрали роман «Євшан» – твір, близький за змістом багатьом учасникам події, які змушені були покинути рідні домівки, та який став приводом поговорити про авторський задум і шлях від першої ідеї до її втілення в художньому тексті. Письменниця Катерина Зарембо не змогла приєднатися до зустрічі через військову службу, проте надіслала відеовиступ. У ньому вона привітала учасників клубу й розповіла про виникнення задуму роману та роботу над ним.

Відеозвернення стало важливою частиною зустрічі: читачі почули авторський погляд на історію створення книжки й отримали змогу подивитися на твір крізь призму творчого процесу. Розмова про задум допомагає побачити, як початковий імпульс перетворюється на цілісний текст, як авторка шукає форму для своєї історії та вибудовує її художній світ. Водночас зустріч із книжкою не обмежується поясненням автора: кожен читач приносить до неї власний досвід, запитання й асоціації. Саме тому обговорення в клубі продовжує розмову, розпочату романом.

На другому засіданні, 1 жовтня, учасники звернулися до роману Герти Мюллер «Гойдалка дихання» – твору про трагедію людини. Це читання має іншу тональність: воно зосереджує увагу на крихкості людського життя, переживанні болю та спробі вистояти в обставинах, що випробовують людину. Уже сама назва роману налаштовує на роздуми про дихання як знак життя, про його ритм, який може змінюватися під тиском страху, виснаження і втрати. У такому творі важливими стають не лише події, а й внутрішній досвід людини – те, як вона переживає трагедію і що допомагає їй зберегти себе.

Обговорення роману Герти Мюллер нагадує, що література здатна говорити про складний досвід уважно й без спрощення. Читання стає зустріччю з історією, яка вимагає співпереживання, але водночас спонукає до осмислення. Що означає залишатися людиною в нелюдських обставинах? Як пам’ять утримує пережите? Якою мірою слово може передати біль, а де починаються межі його вираження? Такі питання природно виникають у розмові про твір і залишаються з читачем після завершення зустрічі.

Два засідання об’єднала зацікавленість книжкою як простором для діалогу. Роман Катерини Зарембо відкрив можливість почути історію вимушеного переїзду в іншу країну через повномасштабне вторгнення російської армії; книжка Герти Мюллер спрямувала увагу до трагедії людини та досвіду витривалості. Різні за тематикою й настроєм, ці читання показали, наскільки неоднаковими можуть бути шляхи літератури до читача – через розповідь про творчу працю, сильне емоційне переживання та запитання, на які немає простих відповідей.

Участь викладачів, студентів і гостей надала зустрічам відкритого характеру. Читацький клуб об’єднує людей довкола уважного читання, дає змогу поділитися враженнями й почути інші погляди. Тут книжка стає спільною темою, а розмова про неї – нагодою краще зрозуміти і текст, і власну реакцію на нього. Осінні засідання засвідчили: спільне читання не завершується останньою сторінкою. Воно продовжується в запитаннях, роздумах і діалозі, що виникають між читачами. Попереду – нові книжки, теми й зустрічі читацького клубу.

Тетяна Свіца, заступник декана соціально-гуманітарного факультету