Як завжди, зустрічі були теплими…

Недавно  університетські" нашоатлантівці" знову провідували хлопців на передовій. Розповідає Атетта Омельченко: «Це був дуже насичений день. І, хоч повернулися ми додому вже пізно ввечері, навіть відсутність води не зіпсувала приємних вражень від цієї поїздки. Трохи нервувалася, оскільки все приготовлене в машину не влізло. Треба було відвезти бійця до батальйону і передати нашим захисникам смаколики й різні корисні речі. Як завжди, зустріч у 8 батальйоні була теплою… До зустрічі з представниками Cimic Mariupol ми підготувалися заздалегідь. Пан Юлій приніс нам пакет із іграшками і з листом від дівчинки з нашого міста, яка побажала спілкуватися з дітьми із зони бойових дій. Ми виконали це завдання і передали речі та взуття від небайдужих бердянців. Дай, Боже, всього найкращого цим сміливим «Сімікам». Для багатьох людей в зоні бойових дій вони є єдиною надією на виживання. 

Наступна зустріч була також із нашими захисниками, яким ми передали адресну посилку, пиріжки, апельсини, яблука й різні необхідні речі. Хлопці проводжали відому волонтерку і виконавицю патріотичних пісень Lyubov Chernetsckaia на потяг, але друг "Зорро" вмовив її здати квиток і поїхати ще заспівати до наших захисників у добровольчий батальйон. Співачка з радістю погодилася, і так ми потрапили на концерт. Була тепла, дружня обстановка… ми співали повстанські пісні, пили чай, їли піцу VETERANO.  Дійсно, нашій країні є ким пишатися, але, як мати я дуже хочу, щоб закінчилася війна. Немає нічого гіршого, як проводжати молодих хлопців на війну. Вже пізно ввечері  ми поверталися додому. Густий туман, великі ями зробили свою справу, ми погнули два диски одночасно, але професійний водій Сергій Неділя вирішив цю проблему, і ми потихеньку доїхали до Бердянська. 

Дякую кожному, хто нам допомагає збиратися у ці поїздки».

«Університетське Слово»
(за матеріалами та світлинами Анетти Омельченко